За для тебе

Просить осінь вітру з вільних степів, Я просив кохання але не посмів Вільним вітром вірватися в серце твоє, Вітер листя з дерев мені віддає. Він засипав давно сподівання мої, Я хотів полетіти з тобою в краї, Де безмежно красими будуть слова, Але пісня моя вже тобі не нова. З сумом змушений вбік зараз я відійти. Розгортаю конверт, в ньому давні листи, Що писала ти, в свої юні роки. Були мрії однакові, були спільні думки. Ну, а зараз в руках фотокарточки мляві, Що в уяві відтворюють миті яскраві. Час неспинно біжить, не жаліючи нас. А що кохаю тебе я повторю це не раз.